Роки насильства, погроз і страху: історія мешканки Кам’янського, яку застрелив колишній чоловік

У Кам’янському досі шукають 36-річного Артема Чиженка, якого підозрюють у вбивстві 28-річної Анастасії — колишньої дружини, яка виховувала їхнього спільного сина. 7 серпня вона відчинила двері колишньому, будучи впевненою, що той прийшов до малюка. Натомість — отримала дві кулі в голову.

Подруга загиблої, Анна, розповіла “Дніпру Оперативному” про життя Анастасії, її страхи та роки домашнього насильства, які передували трагедії.

Анна згадує, що Анастасія та Артем були разом понад десять років, хоча офіційно у шлюбі прожили лише два чи три. Дітей у них довго не було, але обидва мріяли про дитину. Коли жінка завагітніла, стосунки почали руйнуватися.

«Вона боялася, оскільки характер у нього був агресивний. Він хотів, щоб вона була тільки його власністю. Ми всі її відмовляли переїжджати до нього на лівий берег, бо розуміли, що вона там буде одна. І вже коли вони почали робити ремонт у його квартирі, Настя відчула, що щось не те, і не захотіла з ним жити», — каже Анна.

За словами подруги, за кілька місяців до народження дитини подружжя остаточно розійшлося і мешкало окремо. Настя неодноразово зверталася до поліції через погрози та напади, але правоохоронці ніяк не реагували на її заяви.

У січні цього року, розповідає Анна, Артем напав на Анастасію з ножем. Жінку врятували крики та плач немовляти, яке вона встигла схопити на руки. У березні чи квітні на Настю напав невідомий чоловік, побив її, але справа, за словами Анни, “пішла в шухляду”.

Після офіційного розлучення у квітні суд призначив графік побачень батька з дитиною — двічі на тиждень. Але, за словами Анни, Артем приходив не заради сина:

«Сказати, що йому була потрібна дитина – ні, це було як привід зустрітися і привід її пригнітити. Останній час він просто її стирав, як кажуть, з лиця землі. Тобто, от як була якась помста».

Анастасія, попри все, будувала життя заново. Вона працювала на двох дистанційних роботах, сама забезпечувала дитину, брала кредити, щоб купити необхідне.

«Вона розуміла, що від нього допомоги не буде. Допомагали усі: друзі, рідні. Десь позичала, десь кредити брала. Вона сама тягнула цю дитину. Він не допомагав нічого», — наголошує Анна.

Настя була медиком за освітою, працювала завідувачкою аптеки, потім страховим агентом. Волонтерила, допомагала військовим, брала додому тварин, у тому числі собаку з прифронтової зони.

Жінка мріяла зробити синові фотосесію на рік та з’їздити з ним на море. Та, на жаль, не судилося.

«Вона казала: “Невже моя дитина цього не заслуговує?”. Знайшла кошти, все оплатила… І сталося це…», — розповідає подруга Анастасії.

У день трагедії Артем прийшов усього вдруге після рішення суду про побачення з дитиною.

«Вона йому відкрила двері, і він убив її пострілом у голову. Двічі влучив. Він володів зброєю, був військовим, раніше судимим за тяжкий злочин».

Останні місяці Настя жила у постійному страху. Вона майже не ночувала у власній квартирі, боялася виходити на вулицю одна.

«Вона дуже останнім часом його боялась, вона щось відчувала… Коли гуляла з собакою, завжди просила когось вийти з нею. Боялася кожного шороху. Він викликав на неї поліцію, звинувачував у зраді. Він би життя їй не дав. Ми всі благали її виїхати за кордон, але вона не могла залишити тварин», — згадує Анна.

Артем погрожував не лише Анастасії, а й її друзям і близьким.

«Він ставив їй палки в усьому. Він усім друзям, знайомим, хто їй допомагав, з ким бачили її поруч, за неї слідкували його знайомі, він сам. І ті, хто допомагав, він усіх залякав. Коли вона з ним розлучилася, був хлопець, представник ТЦК, котрий мав до неї почуття. Він зустрів його і сказав: “Тобі не жити, якщо будеш з нею», — розповідає Анна.

Анастасія була надзвичайно світлою людиною — доброю, чуйною, завжди готовою допомогти іншим. Вона заряджала позитивом усіх навколо, підтримувала друзів і волонтерів, не зважаючи на власні труднощі.

«Всім допомагала, і військовим також. Тому капельниці ставила, тому уколи робила, масажі. Була волонтеркою в нашому місті. Собачку взяла з прифронтової частини, його привезли маленьким цуценям. Їй казали: “Як ти впораєшся?” А вона каже: “А як я можу, я вже взяла її, я відповідаю”. Коли народилась дитинка, важко було, але вона впоралася… Заряджала позитивом усіх, завжди знала, як підтримати, що сказати», – розповідає її подруга.

Тепер опікунство над хлопчиком оформлює мати Анастасії. Дитина тяжко переносить втрату мами — шукає її, плаче, погано спить. 17 серпня їй виповниться рік. На жаль, в цей день мами поряд не буде.

«Він ще був на грудному вигодовуванні. Дуже важко їм зараз», — каже подруга.

Артема Чиженка досі розшукують. Є ймовірність, що йому хтось “допоміг” сховатися. Анна навіть припускає, що чоловік втік за кордон.

Допомога родині Анастасії

Бажаючі допомогти родині Анастасії можуть переказати кошти за реквізитами:
5100 9473 1091 9766 — Семипостолова Олена (мати Анастасії)