До показу готують різдвяний мюзикл «Жив пес Сірко» з Дантесом, Позитивом та Козловським

Нещодавно київський музей козацької старовини “Мамаєва слобода” перетворився на знімальний майданчик. Тут фільмували різдвяний мюзикл “Жив пес Сірко”. За режисера — стендап-комік Василь Байдак. Перед камерою — українські музиканти та коміки.

За основу повнометражного мюзиклу, на який після кількох вдалих спроб зняти власне новорічне шоу (“Колядки на Кудрявці” у 2022-му, “Мрій” у 2024-му) наважилися Megogo Originals, взяли українську народну казку про Сірка. Ту саму, яку в 1982 році московський “Союзмультфільм” перетворив на популярну 10-хвилинну анімацію з російськими закадровим текстом та діалогами.

Сценарій музичного фільму, де відому казку повертають в український контекст і позбавляють радянських мотивів, створили Байдак та Юрій Карагодін (“Одного разу під Полтавою”, “Продюсер”). У ньому заглибилися в історії героїв, додали нових персонажів, приправили пародією та гумором абсурду.

За акторів тут популярні музиканти: Олексій Завгородній (Пес), Катерина Павленко (Дружина), Володимир Дантес (Злодій), Віталій Козловський (Пан Коцький), Даніела Заюшкіна (Ворожка), Міша Правильний (Нотаріус). А ще коміки: Олег Свищ (Пан), Марк Куцевалов (Вовк), Іван Люлєнов й Артем Дамницький (Детективи). Також співатимуть Олег Скрипка, гурти Badstreet Boys, “Вхід у змінному взутті”, Юлія Юріна й ансамбль “Ґвара”.

Випустити 60-хвилинний оригінальний різдвяний мюзикл коштуватиме приблизно 15 млн гривень (для порівняння фільм “Океан Ельзи: Спостереження шторму” мав бюджет 10 млн гривень), порахувала маркетинг-директорка Megogo Валерія Толочина. Ця сума охоплює не лише продакшн, але й інші витрати — приміром, промоцію.

У розпал зйомок ми розпитали Василя Байдака, як він опинився в режисерському кріслі, наскільки змінив знайомого нам “Сірка” та чи учасник гумористичного бойзбенду Badstreet Boys сам співатиме у мюзиклі. А що зрештою вийшло зі співпраці Василя Байдака та Megogo — можна буде побачити 24 грудня.

Василю, ми всі ще не відійшли від того, що ви купили фільм для показу в кінотеатрах, а ви вже почали кар’єру режисера кіно. Як так сталося? І що буде далі?

Та це насправді випадково. Так все сталося і так все наблизилось, просто збіглося в часі. Це не якийсь прогресивний розвиток мене в кіноіндустрії. Просто такий збіг, тому що запропонували прикольні речі. І тому такий: купити фільм — ну давайте, режисер мюзиклу — ну спробуємо. Ось.

Що буде далі? Не знаю. Що прикольне буде, за те і візьмусь.

В основі вашого мюзиклу українська народна казка, яку багато хто асоціює з мультиком радянських часів. Скільки відсотків у сценарії залишили від оригіналу, а скільки додали нового?

Так, дійсно, це передусім українська народна казка про пса Сірка, на основі якої вже був побудований радянський мультик “Жив був пес”. У нас багато нових речей, які передумані, обдумані з оригіналу. Фактично, це пародія на казку, яка виростає в якісь абсурдні речі.

Ми продумали вектор того, що там історія умовно є про тварин, а цікаво, що в цей момент відбувалося в родині. Це такий культовий мультик був для мого покоління. І казку я теж цю в дитинстві читав. Ну, ще пам’ятаю, що там було якесь весілля. Ми дали таку розгорнуту думку, що саме це було за весілля, як це взагалі там все закрутилося, як і що відбувалося. Хто ці взагалі люди, які були там навколо, ходили в них. Плюс українські артисти, яких ми вплели в сюжет, додумавши якісь певні ходи.

У 2022-му здавалося, що в українців є шанси перемикнутися з російського на наш контент, але у 2025-му ми бачимо, що багато людей продовжують споживати умовне інтерв’ю Пугачової. Як зараз із цим боротися? Яким має бути український контент, щоб переважити зроблений в країні-агресорці?

Гадаю, просто займати всі можливі ніші українським контентом. Звісно, підтягувати якість. І з часом воно все від кількості буде підтягуватись за якістю.

Я дивлюся за, наприклад, українським стендапом, що він від великої кількості стає достатньо високої якості. І мені здається, що вже відсотків на 95 витіснив російський стендап з українського споживання. Може, десь ще там щось десь залітає, хтось у тіктоках, може, переглядає якісь шматочки. Але, навіть виходячи поза свою мильну бульбашку, я не чую, щоб хтось говорив: “О, ти дивився там новий сольник якогось там Бєлого (російський комік Руслан Бєлий — Ред.) чи там Чорного, чи Сірого”.

Те саме з різним українським контентом. Не варто думати, щоб не пускати контент через його низьку якість. Він має бути різний, його має бути багато і він має займати всі можливі ніші. Тоді в майбутньому все стане набагато краще.

Зараз люди дивилися і будуть дивитися інтерв’ю Пугачової, Галкіна — і з цим ти нічого не поробиш. Зараз такий час, ну так наше покоління і попереднє покоління це сприймало.

А от у майбутньому є великі шанси того, що цього буде ставати менше, а потім взагалі все зійде в нуль.

Що для вас найважче у зйомках цього мюзиклу? І в які моменти ви, навпаки, кайфуєте?

Найважче в зйомках цього мюзиклу — це таймінги. Тому що в ідеалі це мало б бути, мабуть, шість-сім знімальних днів, а у нас було п’ять. І весь механізм мав би бути злагоджений повністю як швейцарський годинник. Але, як завжди буває на зйомках, були департаменти, які не дуже оперативно виконували свої функції. І через те таймінги трошки місцями сипались. Але все одно все з часом наздоганялося.

Таймінги — це на будь-яких зйомках насправді найважча історія. Бо ти хочеш шукати той найкращий кадр, але тебе вже підтискає час і ти маєш рухатись, бігти далі. Але у нас все вийшло — всі сцени зняті.

Найкращі моменти — це, звичайно ж, гра акторів. Коли твої тексти зі сценарію подаються акторами так, що навіть краще виглядають, ніж були в тебе написані. Оце прямо момент кайфу. Коли на майданчику все складається і ти отримуєш, крім комедійного, ще естетичне задоволення від того, як мізансцена побудована, чи як світло виставили гафери чи художники зі світла. Оце клас.

На яку аудиторію орієнтуєтеся?

Аудиторія абсолютно різна, тому що у нас удар на пародію, комедію. Але якщо брати за музичними виконавцями, бо це все-таки різдвяний мюзикл, де буде багато пісень, то у нас є починаючи від Олега Скрипки, який [аудиторію] 60+ закриває собою, закінчуючи Люлєновим і Домницьким, які закривають пласт 25-, а то і 20-.

Різні-різні виконавці закривають запити різної аудиторії.

За ці роки ви продемонстрували свій ще й вокальний талант — як учасник Badstreet Boys. Будете теж співати у мюзиклі?

Так, Badstreet Boys там буде. Буде із новим хітом, який нещодавно вийшов. Новий хіт там буде!