Прем’єра «FEEL THE HEAT» Наді Дорофєєвої — перша англомовна робота співачки, що відкриває новий розділ в українській попмузиці та презентує світові сучасну культурну енергію України.
Цим релізом артистка виходить за межі локального звучання й працює на глобальну аудиторію. У центрі — не лише музика, а й ідея репрезентації країни через попкультуру. Трек звучить сміливо й динамічно, з акцентом на емоцію та ритм. Важливим елементом стає культурний код, зашитий у саунд. До створення англомовної версії долучилися міжнародні автори. А фінальний звук довірено продюсеру з досвідом роботи над гучними світовими релізами.
«Раніше я створювала музику насамперед для себе, а зараз думаю — що вона означає для моєї країни. У своїй творчості мені важливо підсвічувати не лише себе як артистку, а й Україну — показувати її сучасною, стильною та конкурентною, і не лише через війну, фольклор чи спорт, а й через сучасну попмузику. „FEEL THE HEAT“ — це пісня, в якій є все, що мене драйвить і надихає: емоції, пристрасть, сексуальність. Але водночас для мене було важливо, щоб у ній відчувалася сила, талант, культура і краса нашої нації», — пояснила Надя Дорофєєва.
У дропі треку звучить несподіваний, але впізнаваний мотив — інтерпретація мелодії гопака. Саме вона стала точкою, де традиція перетинається з попмузикою. Ідея народилася спонтанно, але швидко переросла в концепт усього треку й відео. Для підсилення автентики команда звернулася до спадщини українського танцю.
«Коли ми працювали над треком і дійшли до дропа, у мене в голові раптом зазвучала мелодія, під яку танцюють гопак, — так, як я її пам’ятала. Я наспівала її, а мій співавтор Міша Кацурін перетворив цю ідею на виразний звук. У той момент ми зрозуміли, що знайшли саме те, що шукали: спосіб переосмислити український культурний код мовою сучасної попмузики. Після цього ми увімкнули відео легендарного ансамблю Вірського: сила, енергія та емоції — усе, що робить гопак таким унікальним, живе в кожному їхньому русі. І саме це можна побачити та відчути в кліпі, до якого ми запросили танцівників ансамблю», — додала співачка.
Відеоробота розгортається як багатошарова історія про сучасну Україну — через символи, фактури та людські стани. Режисер Руслан Махов інтегрує традиційні елементи — від текстилю до пластики руху — у нову візуальну мову. Тут з’являються й образи сьогодення: ветеран із біонічним протезом, сильні жіночі постаті, нова естетика сили та витривалості. Кожен герой — не персонаж, а узагальнений портрет країни в моменті змін.
