У кожного народу є свої символи. Для українців – це калина, що згадується у народній творчості ще здавен. На початку війни козацький гімн «Ой, у лузі червона калина» облетів весь світ і теж став символом нескореності, мужності, стійкості народу, що зараз виборює свою свободу і незалежність.
У день Покрови Пресвятої Богородиці відзначається свято, що є загальнодержавним – День захисників і захисниць України, всіх, хто боронив і обороняє рідну землю: добровольців, військових, волонтерів, дітей і дорослих – всіх, хто наближає Перемогу. Тому так важливо пам’ятати про своїх героїв, пам’ятати, якою ціною виборюється мир на нашій землі.
29 вересня за ініціативою Платформи пам’яті Меморіал студенти та колектив Дніпровського фахового коледжу інженерії та педагогіки ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» (колишній індустріальний технікум) долучилися до Всеукраїнської акції «Калина пам’яті». Ця акція – можливість вшанувати загиблих випускників коледжу – висадити Алею пам’яті Героїв. На подвір’ї коледжу висадили кущі калини, що наступного року заквітнуть, а потім на них з’являться червоні, як краплі крові, ягоди, що будуть нагадувати про тих, хто вже ніколи не повернеться додому.
А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: «Герої не вмирають!»
Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.
Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.
Символічно і те, що проведення цієї акції відбулося напередодні ще одного свята – Дня працівників освіти. І ті, хто отримував у стінах коледжу мирні професії, щоб будувати майбутнє, ростити своїх дітей,розвивати свою країну,вимушені тепер захищати її цілісність зі зброєю, а викладачі, які пам’ятають своїх студентів юними, натхненими, повними планів та мрій, з болем та гіркотою згадують полеглих. На жаль, війна триває, продовжують з’являтися звістки про наші втрати, серед них – і випускники коледжу, а нинішні студенти разом з викладачами вшановують пам’ять полеглих Героїв.
Колись закінчиться війна, припиняться сигнали повітряної тривоги, ми згадаємо і оплачемо тих, хто не з нами… І майорітимуть китиці калинової алеї як нагадування всім, кому ми зобов’язані здобутій перемозі.
